Задовго до нас було помічено, що всі щасливі родини щасливі по-однаковому, натомість кожна нещасна родина нещаслива по-своєму. Сім’я президента України Петра Порошенка – не виняток, і має достатньо скелетів у кожній шафі – достатньо пригадати  лишень історію з загибеллю старшого брата Петра Олексійовича, Михайла, внаслідок якої пан президент успадкував бізнес у Молдові.

Чимало пліток породило й засудження президентського батька, Олексія Івановича, якому, до того ж, попсуй-дослідники приписують прізвище Вальцман, запевняючи, що в радянському паспорті, який мав «п’яту графу», Порошенко-старший був записаний як єврей, а прізвище Порошенко – це, начебто, дівоче прізвище його дружини, матері президента.

Спробуємо внести ясність у біографію Олексія Івановича Порошенка, скориставшись матеріалами кримінальної справи, по якій він був 2 грудня 1985 року арештований з санкції прокурора м.Бендери Молдавської РСР (справа розслідувалась Бендерським міським відділом внутрішніх справ Молдавської РСР) і засуджений 20 липня 1986 року вироком Судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Молдавської РСР до 5 років позбавлення волі.

Президія Верховного Суду Молдавської РСР за протестом заступника голови Верховного Суду Радянського Союзу переглянула вирок і постановою від 10 вересня 1987 року зменшила покарання до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати керівні посади на строк у 5 років, вилучивши один з епізодів обвинувачення. Одночасно до Порошенка-старшого була застосована амністія, проголошена з нагоди 70-річчя так званої «Великої жовтневої соціалістичної революції» зі звільненням від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому на волю Олексій Іванович вийшов навіть раніше – 21 серпня 1987, на підставі п. «б» ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1987 року «Про амністію у зв’язку з 70-річчям Великої Жовтневої Соціалістичної революції».

У кінцевому підсумку Олексій Порошенко був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 155-1 КК Молдавської РСР (навмисна відмова від надання статистичних даних або викривлення звітності), ч.2 ст. 123 КК Молдавської РСР (крадіжка в особливо крупних розмірах або привласнення державного майна, вчинена із зловживанням службовим становищем), ч.2 ст. 220 КК Молдавської РСР (придбання або збут майна, здобутого завідомо злочинним шляхом), ч.1 ст. 227 КК Молдавської РСР (незаконне зберігання або виготовлення холодної зброї чи набоїв).

Покарання Олексій Іванович відбував спочатку в СІЗО №2 м.Бендери, де працював попервах бібліотекарем, а потім «майстром по збиванню ящиків». 12 вересня 1986 року він був етапований у Виправно-трудову колонію №9 м.Кишинева. Ось довідка по справі, підготовлена в 2005 році в Міністерстві юстиції Молдови:

Щоби закрити тему Вальцмана, зазначу, що в документах Порошенка-старшого вказана його національність – «українець». Власне, так і має бути з огляду на те, що прізвище Олексій Іванович успадкував від свого батька, Івана Євдокимовича Порошенка. Також зазначу, що дівоче прізвище матері 5-го президента України, Євгенії Сергіївни, Григорчук, і після одруження не Олексій Порошенко взяв прізвище своєї дружини, а навпаки.

І ще нюанс. Порошенко-старший на момент арешту працював механіком у спеціалізованій пересувній механізованій колоні №7 тресту «Молдавсільгоспмонтаж», а інкриміновані йому службові злочини стосуються того періоду, коли він обіймав посаду директора Бендерського дослідно-експериментального ремонтного заводу (з 20 вересня 1977 по 9 грудня 1983 року).

Що стосується фабули справи, то вона не вражає розміром злодійства. Судіть самі:

Холодна зброя – це два саморобних ножі, які були знайдені в Порошенка вдома під час обшуку; майно, здобуте незаконним шляхом – це 64 літри спирту, які Порошенко придбав «у невстановленої слідством особи» для домашніх потреб і який був знайдений у нього вдома під час обшуку; під крадіжкою державного майна мається на увазі два надмогильних пам’ятники, які були оплачені очолюваним Порошенко заводом і встановлені на могилі родичів його знайомого Бондаренка (гроші, витрачені на ці пам’ятники, у сумі 792 рублі 16 копійок були списані на, начебто, утримання заводської їдальні); викривлення звітності – це недостовірна інформація, внесена в звітність про виконання державного плану по реалізації продукції заводу в травні-червні 1982 року й у березні 1983 року, внаслідок чого Порошенко безпідставно був премійований у сумарному розмірі 34 рублі 88 копійок.

Ось  Вирок Судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Молдавської РСР від 20 липня 1986 року в справі №2-121/86 – прошу звернути увагу, що справу розглянув Верховний Суд Молдавської РСР, вирок був остаточним і не підлягав оскарженню. Таке допускалось лише у випадку особливо складних справ, де йшлося про тяжкі й особливо тяжкі злочини.

А оце –  Постанова Президії Верховного Суду Молдавської РСР від 10 вересня 1987 року в справі №4у-155/87, якою був переглянутий вирок щодо Олексія Івановича Порошенка. Нагадую, що при перегляді судових рішень, які набрали законної сили, у порядку нагляду перевірялась лише відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи й чинному законодавству. При цьому наглядова інстанція була позбавлена повноважень давати оцінку доказам чи встановлювати перевагу одних доказів над іншими.

Сказати направду, після вивчення матеріали справи в мене склалось тверде переконання, що справа «мутна».  Не було в діях Олексія Порошенка (хоча, з точки зору радянського законодавства, ці дії, безсумнівно містили кілька складів злочинних посягань) нічого такого, що давало б підставу для розгляду справи по першій інстанції Верховним Судом республіки. Скоріше за все, Порошенко-старший став жертвою кампанії по виявленню «несунів» у зв’язку з проголошеною в 1985 році «перебудовою» після квітневого Пленуму Центрального комітету Компартії. Але й наступний перегляд вироку за протестом заступника голови Верховного Суду СРСР – також факт неординарний. Ходили чутки, що, начебто, достукатись до Верховного Суду вдалось тестю Петра Порошенка (19-річний Петро одружився на донці Анатолія Переведенцева, тодішнього заступника міністра охорони здоров’я Української РСР; втім, на момент арешту Порошенка-старшого Переведенцев вже працював радником посла Радянського Союзу в Монголії), але правду зараз знає лише кілька людей. І щось розповідати з цього приводу вони, напевно, не стануть.