Зустріч на «Віслі»

konkurs_syshhikПродовжуючи розповідь про колосальний масив таємної інформації, втрачений співробітниками Національного антикорупційного бюро України, пропоную читацькій громадськості поближче познайомитись з методами візуального спостереження. Це зробити тим простіше, що на втраченій НАБУїном флешці міститься чимало звітів ВС за об’єктами, що становлять інтерес для детективів НАБУ.

Один з таких об’єктів, за яким було встановлено цілодобове спостереження зі стаціонарного поста й якому в НАБУ дали кодову назву «Вісла», розташований по вулиці Лобановського в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області. Думаю, люди, зазначені в зведеннях під псевдонімами «Павук», «Комар», «Хрущ» тощо, легко себе впізнають. Тим більше, що в на об’єкт «Вісла» заїжджав автомобіль «ROLLS-ROYCE» чорного кольору д.н.з. АА 4185 AA. І хоча це – номер  прикриття (насправді державний номерний знак АА 4185 AA належить автомобілю Nissan X-Trail), подібні авто, погодьмось, можна перерахувати в Україні по пальцях.

Continue reading “Зустріч на «Віслі»”

Advertisements

Ліквідація неписьменності (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

im578x383-coverСуддя Ворошиловського районного суду Донецька Олександр Прокопович Мусієнко мав безліч чеснот: був невибагливим до умов утримування, брав корм з рук, міг винести будь-яке судове рішення без огляду на всілякі формальності типу Конституції та законів України. Але була в нього й одна вада. Він абсолютно не знав української мови. Тобто, взагалі. У буквах ледь орієнтувався. Наприкінці 1990-х років та ще й у Донецьку ця особливість організму Олександра Прокоповича йому сильно не дошкуляла, аж доки однієї лихої години на розгляд до судді Мусієнка не потрапила моя позовна заява.

Continue reading “Ліквідація неписьменності (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)”

Легенди донецького кривосуддя (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

sud_femidaВ юридичних колах Донеччини колись побутувала легенда, що на початку 2000-х років тодішній голова Апеляційного суду Донецької області Олександр Васильович Кондратьєв на обласній конференції суддів закликав жерців Феміди розглядати справи за моєю участю, як виняток, відповідно до закону. Треба сказати, що судді в більшості своїй цієї рекомендації дотримувались і на скандал намагались не нариватись.

Звісно, були винятки. Наприклад, мадам Крупко з Ворошиловського районного суду Донецька, який донеччани споконвіку називали Вор-судом – трохи схожа на опудало, з повадками, лексиконом і юридичними знаннями на рівні алкашки з донецького Критого ринку. Як пащекують злі язики, суддя Крупко законні та обґрунтовані рішення безплатно ніколи не виносила. І я в це вірю, позаяк бачив її за роботою.

Continue reading “Легенди донецького кривосуддя (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)”

Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити

2635590897Голова Служби безпеки України Василь Грицак отримав холодну голову, гаряче серце та чисті руки ще в далекому 1990 році, коли прийшов працювати водієм в Управління Комітету Державної безпеки Української РСР по Рівненській області. І тому він має уяву, що би трапилось, якби в радянські часи якийсь співробітник – наприклад, обласного управління КДБ – загубив би документи, що містять державну таємницю. А якби б ще й з’ясувалось, що цей співробітник постійно носив з собою матеріли з грифом «таємно», які забороняється виносити з режимних приміщень, працював з цими матеріалами вдома і що це є звичайна практика в установі, то лячно навіть уявити, якими би були наслідки. Принаймні, керівник такої організації, його перший заступник та начальник режимно-секретного відділу були б арештовані в числі перших.

Але щось не чути про арешти серед верхівки Національного антикорупційного бюро України у зв’язку з втратою величезного масиву – 30 Гб інформації – таємних матеріалів. Ба більш того: після того, як я став оприлюднювати секретні документи, що містились на приватній (тобто, не зареєстрованій у режимно-секретному відділі НАБУ) флешці, втраченій НАБУїном, СБУ, яка є спеціальним уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці, обмежилась тим, що надіслала мені листа з проханням передати їм цю флешку «для вжиття відповідних заходів реагування». Які заходи реагування Василь Грицак вважає відповідними цій ситуації – залишається лише здогадуватись.

Continue reading “Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити”