Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити

2635590897Голова Служби безпеки України Василь Грицак отримав холодну голову, гаряче серце та чисті руки ще в далекому 1990 році, коли прийшов працювати водієм в Управління Комітету Державної безпеки Української РСР по Рівненській області. І тому він має уяву, що би трапилось, якби в радянські часи якийсь співробітник – наприклад, обласного управління КДБ – загубив би документи, що містять державну таємницю. А якби б ще й з’ясувалось, що цей співробітник постійно носив з собою матеріли з грифом «таємно», які забороняється виносити з режимних приміщень, працював з цими матеріалами вдома і що це є звичайна практика в установі, то лячно навіть уявити, якими би були наслідки. Принаймні, керівник такої організації, його перший заступник та начальник режимно-секретного відділу були б арештовані в числі перших.

Але щось не чути про арешти серед верхівки Національного антикорупційного бюро України у зв’язку з втратою величезного масиву – 30 Гб інформації – таємних матеріалів. Ба більш того: після того, як я став оприлюднювати секретні документи, що містились на приватній (тобто, не зареєстрованій у режимно-секретному відділі НАБУ) флешці, втраченій НАБУїном, СБУ, яка є спеціальним уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці, обмежилась тим, що надіслала мені листа з проханням передати їм цю флешку «для вжиття відповідних заходів реагування». Які заходи реагування Василь Грицак вважає відповідними цій ситуації – залишається лише здогадуватись.

Продовжувати читання “Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити”

Advertisements