Історія з незаконним прослуховуванням Службою безпеки України телефонів Надзвичайного й Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля свідчить не тільки про кричущий непрофесіоналізм керівництва СБУ (бо інакше б про ці неординарні заходи не стало б відомо широкому загалу), але й слугує ілюстрацією однієї з, так би мовити, «технологічних схем» негласних оперативно-розшукових дій.

Як ми вже писали, переважна більшість так званих «літерних» заходів – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, обстеження житла, спостереження за особою тощо – здійснюється в межах кримінальних проваджень на підставі ухвали слідчого судді, винесеної за результатом розгляду клопотання слідчого або детектива НАБУ, згідно з порядком, встановленим главою 21 Кримінального процесуального кодексу України. Але так буває не завжди.

Наприклад, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає, що «негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором» – тобто, без реєстрації кримінального провадження. Щоправда, «ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо».

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» також стверджує, що «виключно з  метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України зазначені заходи можуть здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, – без повідомлення прокурора. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення такого заходу не може перевищувати шести місяців».

Але на практиці на практиці Служба безпеки України займається тим, що слідкує за громадянами без зайвих формальностей і без будь-яких законних підстав, а виключно з метою ублажати цікавість чиновників з Адміністрації Президента.

Власне, єдиний сенс існування Служби безпеки України полягає в тому, що туди протягнуті кабелі операторів зв’язку, завдяки чому Департамент оперативно-технічних заходів СБУ може без будь-яких формальностей слухати всі телефонні розмови та читати листування всіх громадян, що користуються електронними поштовим скриньками вітчизняного виробництва (типу «ukr.net»). Звісно, у разі, якщо в СБУ надходить доручення іншого правоохоронного органу здійснити, наприклад, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж певного абонента оператора зв’язку, без ухвали слідчого судді й дотримання всіх передбачених законом процедур СБУ не стане ставити телефон «на прослушку». Але себе правнуки Дзержинського в своїх бажаннях не обмежують, причому контролюють телефонні розмови й листування політиків, журналістів і громадських діячів не тільки для Адміністрації Президента, але й на виконання приватних замовлень за цілком помірною таксою.

Тому тим більше дивною виглядає сама ідея, що виникла літку 2015 року в начальственних головах Служби безпеки України, отримати санкцію судді Апеляційного суду м.Києва на проведення негласних заходів щодо Надзвичайного та Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля. Чому б не «слухати» пана посла й не читати його електронну пошту точно так, як це робиться відносно українських політиків чи журналістів, тобто без усяких санкцій? – Чи СБУшники збирались легалізувати інформацію, отриману в ході прослуховування посольських телефонів, та притягнути Крістофа Вайля до кримінальної відповідальності за шпигунство?

Але як би там не було, 19 серпня 2015 року начальник 1 управління ДКР СБ України В.Геть звернувся до слідчого судді Апеляційного суду м.Києва В. Глиняного з клопотанням надати дозвіл на:

• перлюстрацію дипломатичної кореспонденції посольства ФРН в Україні як за місцем проживання Надзвичайного й Повноваженого Посла (м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3), так і за місцем розташування посольства  (м. Київ вул. Б.Хмельницького 25);
• зняття інформації з електронних поштових скриньок посольства ФРН в Україні та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як за місцем розташування посольства ФРН в Україні, так і за місцем проживання Надзвичайного й Повноваженого Посла;
• контроль розмов за телефонами посольства ФРН в Україні та особистими телефонами Надзвичайного й Повноваженого Посла;
• негласне проникнення й обстеження приміщення посольства, в якому проживає Надзвичайний та Повноважний Посол;
• візуальне спостережння за Надзвичайним і Повноважним Послом ФРН в Україні.

Клопотання мотивувалось тим, що «діяльність К. Вайля в Україні відмічається активністю у встановленні та розвитку, з переведенням у неформальну площину, контактів з представниками органів влади, співробітниками інших диппредставництв, а також неурядових структур в інтересах здобування актуальних відомостей. Набуті зв’язки використовує для здійснення впливу на органи державної влади з метою прийняття вигідних німецькій стороні рішень, а також лобіювання економічних проектів, які не завжди відповідають інтересам нашої держави».

Ось це клопотання:

Слідчому судді Апеляційного м. Києва

                                                                                              Глиняному В.П.

К Л О П О Т А Н Н Я

про отримання дозволу на проведення негласних розшукових дій

«19» серпня 2015 року                                                                                 м. Київ

У провадженні 1 управління Департаменту контррозвідки СБ України знаходиться контррозвідувальна справа №1115, що заведена 02.10.14р. на громадянина ФРН —

Крістофа Вайля (Christoph Weil), 11.01.1954р.н., дипломата посольства ФРН в Україні, який тимчасово проживає за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1, 2, 3.

У ході здійснення контррозвідувальних заходів у встановленому законом порядку отримано дані про те, що діяльність К. Вайля в Україні відмічається активністю у встановленні та розвитку, з переведенням у неформальну площину, контактів з представниками органів влади, співробітниками інших диппредставництв, а також неурядових структур в інтересах здобування актуальних відомостей. Набуті зв’язки використовує для здійснення впливу на органи державної влади з метою прийняття вигідних німецькій стороні рішень, а також лобіювання економічних проектів, які не завжди відповідають інтересам нашої держави.

Здобуто оперативні дані, які вказують на обізнаність К. Вайля з формами і методами роботи спецслужб.

Для зустрічей та зберігання засобів здійснення розвідувальної діяльності К. Вайль використовує житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 15. кв. 1. 2, 3, та належить посольству ФРН в Україні, а також використовує власну електронно-обчислювальну техніку для обробки інформації, що можливо відноситься до державної таємниці України та є власністю держави.

Зазначені дії громадянина ФРН Крістофа Вайля можуть призвести до вчинення ним злочину, передбаченого ст. 114 КК України («Шпигунство»).

При проведенні розвідувальної діяльності на території України К. Вайль для зв’язку із своїми можливими інформаційними джерелами використовує:

– мережу Інтернет за місцем роботи та проживання;

– електроні поштові скриньки у мережі «Інтернет: l@kiev.auswaertiges-amd.de, christoph.weil@gmx.de, l@kiew.diplo.de, christoph.weil@diplo.de, l-vz@ kiew.diplo.de, al2@bk.bund.de;

– робочі телефони/факси: +380442476802, +380442476822, +380442476800, +380442476835, +380442476812 зареєстровані за посольством ФРН в Україні, встановлені за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького 25; та домашні телефони/факси +380442843201, +380442843022, зареєстровані за Посольством ФРН в Україні, встановлені за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3;

– номери мобільних телефонів, що знаходяться в особистому користуванні

К. Вайля +380504417608, +380504425811 (зареєстрований за посольством ФРН в Україні) +4915153988345, +4917631439506 (німецький оператор мобільного зв’язку);

– мобільний термінал з міжнародним ідентифікаційним номером (IMEI) 01254100220307;

– листування поштово-телеграфною кореспонденцією, у тому числі, з можливим використанням засобів тайнопису та умовностей, за місцем роботи (м. Київ, вул. Б. Хмельницького 25), проживання (м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1, 2, 3) і тимчасового перебування К.Вайля.

Для зустрічей із своїми інформаційними джерелами та зберігання засобів шпигунської діяльності К.Вайль використовує:

– публічно недоступне місце, житло за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1, 2, 3, (належить посольству ФРН в Україні) в якому проживає К.Вайль;

– публічно недоступні місця м. Києва, Київської області та інших областей України, в яких тимчасово перебуває К.Вайль;

– публічно доступні місця м. Києва, Київської області та інших областей України, які відвідує К.Вайль.

Здійснення контррозвідувальних заходів згідно з п.п. 1, 2, 4, 5 ст. 7 закону України “Про контррозвідувальну діяльність” не дало можливості отримати фактичні дані щодо протиправних дій К.Вайля, оскільки іноземець ретельно приховує їх від оточення та дотримується заходів конспірації.

Враховуючи викладене, з метою недопущення скоєння громадянином ФРН Крістофом Вайлем особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 114 КК України «Шпигунство», попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних посягань на державну безпеку України та у зв’язку з неможливістю одержати необхідні дані в інший спосіб, керуючись ст.ст. 30, Конституції України, п. 6 ст. 7 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність”, ст.ст. 246, 247, 248, 260, 261, 262, 263, 264, 267, 268, 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України

ПРОШУ:

надати дозвіл Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України, Департаменту оперативного документування СБ України, відділам оперативно-технічних заходів та відділам оперативного документування регіональних Управлінь СБ України на проведення для 1 управління ДКР СБ України таких негласних розшукових дій:

– зняття інформації з електронних інформаційних систем (мереж) за місцем проживання (м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3) К.Вайля;

– зняття інформації з електронних інформаційних систем (мереж) та електронних поштових скриньок:    l@kiev.auswaertiges-amd.de, christoph.weil@gmx.de, l@kiew.diplo.de, christoph.weil@diplo.de, l-vz@ kiew.diplo.de, al2@bk.bund.de, які використовує об’єкт справи;

– зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за місцем роботи К.Вайля (м. Київ вул. Б.Хмельницького 25, послуги Інтернет-доступу надаються компанією ТОВ «Воля-кабель») та проживання (м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1, 2, 3, послуги Інтернет-доступу надаються компанією ТОВ «Воля-кабель», договори №355880, 1407702. МАС-адреси модемів: 001cea39e40a, 001dce76c40);

– зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (адреси електронних скриньок) – l@kiev.auswaertiges-amd.de, christoph.weil@gmx.de, l@kiew.diplo.de, christoph.weil@diplo.de, l-vz@ kiew.diplo.de, al2@bk.bund.de;

– робочі телефони/факси: +380442476802, +380442476822, +380442476800, +380442476835, +380442476812, що встановлені за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького 25, зареєстровані за посольством ФРН в Україні та телефони/факси +380442843201, +380442843022 зареєстровані за Посольством ФРН в Україні, встановлені за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3; номери мобільних телефонів, що знаходяться в особистому користуванні К. Вайля +380504417608, +380504425811 (зареєстрований за посольством ФРН в Україні), +4915153988345, +4917631439506 (німецький оператор мобільного зв’язку);

– установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (мобільний термінал з міжнародним ідентифікаційним номером (IMEI) 01254100220307, що використовуються К.Вайлем);

– огляд кореспонденції К.Вайля за місцем проживання (м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3), роботи (м. Київ вул. Б.Хмельницького 25) і тимчасового перебування К.Вайля;

– негласного обстеження публічно недоступних місць, житла (за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3, (належить посольству ФРН в Україні) в якому К.Вайль, а також публічно недоступних місць м. Києва, Київської області та інших областей України, в яких тимчасово перебуває К.Вайль;

– аудіо-, відео контролю К.Вайля за місцем його проживання (м. Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3) та за місцем його тимчасового перебування;

– візуального спостереження за К.Вайлем у публічно недоступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Заходи стосовно громадянина ФРН Крістофа Вайля, 11.01.1954р.н., проводити протягом ведення КРС №1115 терміном до «26» жовтня 2015 року.

 

Начальник 1 управління ДКР СБ України __________________________В.Геть

ПОГОДЖЕНО:

Начальник ДКР СБ України           Перший заступник Генерального                                                                                                                прокурора України

В. Найда                                                             Ю. Севрук

«21» серпня 2015 року                                                         «26» серпня 2015 року

Реєстр. № 2/1/2 – 804 цт

Це була рокова помилка голови СБУ Василя Грицака, який, очевидно, вирішив підстрахуватись і запастись судовим рішенням, що санкціонувало кричуще порушення норм міжнародного права.  Звісно, суддя Глиняний клопотання задовольнив і дозволив стежити за дипломатичним представником та прослуховувати телефони посольства – точно так, як він без жодних законних підстав дозволяв прослуховувати телефон громадського активіста Ігоря Луценка чи військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика. Але невдовзі старший консультант Першого відділу Апеляційного суду м. Києва Н.Роговой, до службових обов’язків якого входила робота з подібними документами, сфотографував телефоном клопотання СБУ та переслав фотографії Д.Чернушенку – сину колишнього голови цього суду Антона Чернушенка.

Ця обставина стала відома в СБУ лише 13 вересня 2016 року, коли клопотання з грифом «цілком таємно» опинилось у публічному доступі на маловідомому сайті «Український Вікілікс», який, треба думати, підтримувався не без допомоги збіглого за кордон екс-судді й був невдовзі закритий. Не зайвим буде нагадати, що колишній голова Апеляційного суду м.Києва А.Чернушенко раніше, 12 вересня 2015 року, вже поширював заяву про те, що українська влада прослуховує телефони посольств низки країн, а також місії МВФ, ОБСЄ та інших міжнародних організацій.

21 вересня 2016 року Служба безпеки України провела трус у кабінеті №1712 Першого відділу Апеляційного суду м.Києва, у ході якого був обшуканий старший консультант Роговой. Як було згодом зазначено в ухвалі слідчого судді Печерського райсуду Києва Юзькової, «у Рогового Н.О. вилучено мобільний телефон марки «HTC», чорного кольору, IMEI: 359788042898376, s/n: HT23WTJ04048, з сім-карткою оператора стільникового зв’язку «Life» з номером телефону 0938235600 та мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Red me note», чорного-білого кольору, IMEI 1:867793024373583, IMEI 2:867793024373583, s/n: 9510/20872014, з сім-карткою оператора стільникового зв’язку «МТС», у яких виявлено ряд фотознімків документів, які містять гриф обмеження доступу «Таємно».

Її честь трохи помилилась: насправді, клопотання СБУ про надання згоди на проведення негласних розшукових дій щодо німецького посла містило гриф «Цілком таємно», але цей нюанс вже не дуже суттєвий, оскільки 22 вересня 2016 року за фактом розголошення державної таємниці СБУ зареєструвала кримінальне провадження № 22016000000000345.

Хоча, якби б Україна була правовою державою, до кримінальної відповідальності були б притягнуті, насамперед, голова СБУ Грицак, начальник Департаменту контррозвідки СБУ Найда, начальник 1 Управління ДКР СБУ Геть, перший заступник генпрокурора Севрук, який погодив клопотання, та суддя Глиняний, який дозволив стежити за німецьким послом і перлюструвати дипломатичну пошту.

На законних підставах здійснювати негласні розшукові дії щодо Крістофа Вайля (а Грицак хотів створити видимість законності, тому СБУ й звернулась з клопотання до слідчого судді Апеляційного суду м.Києва) Служба безпеки України могла б лише в тому разі, якщо він був би причетним до вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (наприклад, шпигунства) чи скоєння терористичного акту. Але Крістоф Вайль – це «чистий» дипломат. Співробітники спецслужб, працюючи під посольським «дахом», можуть обіймати посади секретарів посольств, аташе тощо. Але ніколи й ні за яких обставин ліцар плащу та кинджалу не може бути призначеним на посаду дипломатичного представника та ще й у рандзі Надзвичайного та Повноважного Посла. Це – елементарні початки міжнародних відносин, усвідомлювати які мав і перший заступник генпрокурора Севрук, що погодив клопотання про здійснення негласних розшукових дій, і суддя Глиняний, який задовольнив це клопотання. Звісно, розуміє це й голова СБУ Грицак – не даремно в тексті клопотання ніде не зазначено посаду пана Вайля, а лише сказано, що він є «дипломатом посольства ФРН в Україні».

Причому зупинити це безумство повинен був суддя Глиняний. Бо до його підпису дії посадовців Департаменту контррозвідки СБУ кваліфікувались би як службове підроблення, тобто складання та використання офіційного документу, до тексту якого внесені недостовірні відомості, а з підписом судді вже з’являється новий склад злочину – винесення завідомо неправосудного рішення.

Біографія Крістофа Вайля є загальновідомою, він – кадровий дипломат, у Федеральному міністерстві закордонних справ ФРН – з 1985 року, працював у Міжнародному секретаріаті НАТО в Брюсселі, завідував відділом Європейської політики безпеки та оборони МЗС Німеччини, у рандзі Надзвичайного та Повноважного Посла очолював дипломатичні місії ФРН у Білорусі, Іраку та Україні. Припустимо, СБУ вирішило слідкувати за паном послом – нічого дивовижного в цьому немає й подібний інтерес до дипломатів практикують у всьому світі. Але навіщо ж було себе документувати та вносити в суд клопотання про надання дозволу на проведення негласних розшукових дій щодо посла дружньої держави? – Щоби трапився виток інформації й завдяки тупості голови СБУ керівники України виглядали як обпльовані в очах німецьких колег?

Воїстину, Василь Грицак слугує найкращою ілюстрацією відомого прислів’я про те, що краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти. Бо якщо такому, як голова СБУ, дати скляний член, то він і член розіб’є, і руки поріже. Не вірите? – Спитайте в Крістофа Вайля.