«… пропив залишки свого інтелекту»

7 квітня – знаменний день у житті органів прокуратури. Саме 7 квітня 2013 року Указом Президента №197/2013 був помилуваний зі звільненням від подальшого відбування покарання Луценко Юрій Віталійович, 1964 року народження – майбутній символ законності та правопорядку.

Юрій Луценко став справжнім уособленням реформованої прокуратури, а його перебування на посаді генерального прокурора (з 12 травня до 30 вересня 2016 року – генерального прокурора України) найкраще характеризує слово «уперше». Він став першим генпрокурором без юридичної освіти, задля чого вперше були внесені зміни в профільне законодавство впродовж кількох годин. При ньому кримінальні справи вперше стали продаватись настільки дешево, а прокурорську ієрархію вперше очолила прес-секретар. Саме завдяки Юрію Віталійовичу слово «доброчесність» уперше стало синонімом слова «прокуратура», а хабарі прокурори вперше стали брати не тільки грошима, але й горілкою. І, урешті-решт, Луценко став першим генеральним прокурором, якого суд дозволив називати особою, що пропила залишки свого інтелекту.

Continue reading “«… пропив залишки свого інтелекту»”

Advertisements

«Готування до посягання»

21 січня 2017 року голова Служби безпеки України Василь Грицак приголомшив українську громаду й усе прогресивне людство заявою про те, що під його мудрим керівництвом вдалось запобігти замаху на життя державного діяча. І хоча прізвище потерпілого не називалось, можна лише уявити розпач, який охопив киян та гостей столиці: в Україні державних діячів можна перерахувати на пальцях однієї руки й тому народ гадав, на кого ж посміли зазіхнути супостати – на Олеся Донія, Левка Лук’яненка чи Степана Хмару?

Але коли невдовзі з’ясувалось, що під «державним діячем» Василь Сергійович має на увазі всього-на-всього народного депутата Антона Геращенка, соцмережі наповнились глумом. Бо, погодьмось, дивно називати «державним діячем» людину, яка навіть не володіє державною мовою.

Continue reading “«Готування до посягання»”

З гопників – у законодавці

17553514_626252514250394_8990338335627794112_nБез перебільшення можна сказати, що засуджений у 2012 році за розбій нинішній народний депутат України Євген Дейдей, який досі не відбув покарання, з кінця 2013 року переховується в Києві від органів кримінально-виконавчої системи та набув повноваження народного депутата по підроблених документах, найкраще уособлює той режим, що зараз панує в Україні, а його біографія є стандартною для нової «еліти», що прийшла до влади по трупах учасників акцій протесту.

«Едгар: цинічний ґвалтівник собак та кіз, згодом статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів». Лесь Подерев’янський, “Король Літр”

Continue reading “З гопників – у законодавці”

Яблучко від яблуньки…

На численні прохання трудящих публікую вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2011 року, яким за шахрайство був засуджений Дейдей Сергій Якович – батько народного депутата VIII скликання Дейдея Євгена Сергійовича. Вирок Дейдею-старшому був проголошений за три тижні до того, як слідчим Суворовського райвідділу міліції був затриманий і Дейдей-молодший. Щоправда, на відміну від батька, майбутній народний депутат промишляв не шахрайством, а розбоєм.

Треба сказати, що родина Дейдеїв з міста Рені Одеської області дуже колоритна. Окрім батька, Сергія Яковича, 22 жовтня 1954 року народження, який потрапив на лаву підсудних, будучи депутатом Ренійської міськради, та засудженого за розбій вироком Суворовського районного суду від 23 березня 2012 року його сина Євгена Сергійовича, 12 липня 1987 року народження, родину Дейдеїв гідно представляє ще один син шахрая – Дмитро Сергійович, 13 червня 1985 року народження, який нині проживає в Одесі. Якимсь дивом Дмитру вдалось уникнути судимості попри те, що він разом зі своїм братом (у майбутньому – засудженим за розбій народним депутатом України VIII скликання) увірвався на квартиру судді Ренійського районного суду Анатолія Заїкіна й намагався побити жерця Феміди.

Continue reading “Яблучко від яблуньки…”