Явка з повинною

Улітку 2005 року майбутній президент України, а на той час – секретар Ради національної безпеки та оборони України, Петро Порошенко мріяв відправити мене за ґрати. Кажуть, спав і бачив, як мене з заведеними назад руками ведуть по двору Лук’янівського слідчого ізолятора №13, як конвоїр повільно відчиняє двері камери та заштовхує мене всередину. Злі язики стверджували, що прокидався Петро Олексійович після таких снів у доброму настрої, зразу ж телефонував заступнику генерального прокурора України Віктору Шокіну й питав: «Вітю, ну що ти там, Бойка пов’язав?». Віктор Миколайович лише зітхав і говорив, що накопичує матеріали, але ось-ось…

Я тоді працював у «Обозрєвателі» й допікав Порошенку своїми пасквілями про запроваджену ним, прости господи, «судову реформу». Петро Олексійович читав мої статті, смоктав валідол, але єдине, що йому залишалось – це мріяти про мій арешт.

Continue reading “Явка з повинною”

Advertisements