Ігор Луценко: Генпрокуратура вийшла на главу держави?

Юриспруденція – це наука, побудована на логічних закономірностях, і з логікою важко боротися. Навіть якщо намагатися ламати закони через коліно, все одно можна отримати результат, несподівано протилежний.

12 травня 2016 року на посаду було призначено генерального прокурора України Юрія Луценка. Менш ніж за місяць по тому, 11 червня 2016 року, підлеглі Юрія Луценка затримали колишнього заступника голови Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Олександра Сухомлина. А сам генеральний прокурор негайно провів з цього приводу брифінг, повідомивши, що за часи Януковича Сухомлин очолював Аукціонний комітет з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля й контролював “газові схеми” Курченка, які полягали у тому, що на спеціальних біржових аукціонах за пільговою ціною продавалась не частина газу, потрібна для потреб населення, а весь скраплений газ, який після цього потрапляв до фірм “младоолігарха” і потім перепродавався на автозаправні станції.

Того ж дня на сайті Генеральної прокуратури України з’явилось повідомлення про те, що впіймана “велика риба” з перерахуванням усіх регалій Сухомлина – колишній заступник міністра економічного розвитку й торгівлі України, колишній радник міністра в 2012 році, колишній голова Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля. Але невдовзі повідомлення довелось переробляти й регалії викреслювати.

Бо не потрібно бути аксакалом української політики, щоб пригадати, хто саме керував у 2012 році Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, кому саме поради давав підозрюваний і за чиїм підписом Сухомлин був призначений головою Аукціонного комітету. Ця особа нині обіймає посаду Президента України.

Автор цих рядків свого часу був причетний до діяльності Мінекономіки і не з чужих слів знає про репутацію Олександра Сухомлина – особи, маловідомої загалу, яка трималась на плаву попри зміни влади, дуже впливового функціонера Міністерства.

У 2010-2011 роках Сухомлин обіймав посаду заступника міністра, але в квітні 2011-го тодішній міністр Клюєв домігся звільнення Сухомлина за, начебто, махінації з тендерами, доходами з яких той не ділився з донецькими смотрящими.

І так сталося, що саме Порошенко, котрий у 2012 році змінив Клюєва в Мінекономрозвитку, повернув вигнанця в Міністерство та призначив своїм радником. А потім активно лобіював його на голову Аукціонного комітету.

Докази того, що саме Порошенко поставив Сухомлина на чолі Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, з’явились на минулому тижні, коли в Мережі було опубліковано лист міністра Порошенка на адресу прем’єр-міністра Азарова від 10 травня 2012 року, у якому нинішній Президент скаржиться, що Юрій Бойко, колега Порошенка по Кабміну, який обіймав посаду міністра енергетики та вугільної промисловості України, вже місяць не підписує спільний наказ Мінекономрозвитку та Міненерговугілля, направлений йому Порошенком, про призначення складу Аукціонного комітету на чолі з Сухомлиним.

Лист закінчується пропозицією: “Пропонуємо доручити: Міненерговугілля (Бойко Ю.А.) терміново підписати спільний наказ Мінекономрозвитку та Міненерговугілля “Про затвердження складу Аукціонного комітету з продажу нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу”.

Чи усвідомлював Петро Порошенко, що становить з себе і який збиток завдає державі та схема з продажу скрапленого газу, котра, зокрема, контролювалася і його міністерством? Безумовно, так!

Про це свідчить службова записка Порошенка на ім’я Азарова, де перший описує другому корупційні ризики і констатує збитки державних підприємств на рівні не менше 140 млн грн. щомісяця.

Виникає запитання: якщо Петро Порошенко знав про страшні збитки державі, котрі контролює Сухомлин, то чому не звернувся в правоохоронні органи? – Не вірив у те, що буде належне реагування? Припустимо, так. Але чому не заявив після Революції Гідності?

Внаслідок такої пасивності Порошенка, після того, як Сухомлин був затриманий, а згодом і засуджений, ця зневіра заграла новими фарбами. Оскільки приховування від правоохоронних органів тяжкого або особливо тяжкого злочину карається статтею 396 КК України.

(До речі, ніякого реального покарання екс-радник Порошенка не поніс – прокурор уклав з ним угоду про визнання вини, єдиним наслідком якої стала сплати підозрюваним символічного відшкодування до державного бюджету).

Обов’язком Порошенка було повідомити про діяльність Сухомлина не Азарову під грифом “конфіденційно”, а в Генеральну прокуратуру України. Азаров – не правоохоронець, до того ж Сухомлина вважали свого часу людиною Азарова, тому писати Миколі Яновичу щось, що погано характеризувало протеже тодішнього прем’єра, не мало жодного сенсу.

Але в будь-якому разі Порошенко був зобов’язаний домогтися покарання винних у цій схемі вже після перемоги Майдану і втечі Януковича. А ставши Президентом, Порошенко, з легкістю призначаючи власних генпрокурорів, мав усі шанси особисто курувати розслідування так добре знайомого йому злочину.

Натомість відбулася дивна подія – після того, як відгримів Майдан, а Порошенко був обраний Президентом, Олександра Сухомлина 1 жовтня 2014 року… знову призначають у Міністерство економіки на посаду заступника міністра. Не зайвим буде нагадати, що і в 2014 році, і зараз Мінекономіки залишається квотою чинного Президента.

Чи загрожують зараз Порошенку ті факти, які сплили, напевно, всупереч намірам і бажанням Юрія Луценка, у ході розслідування “газової справи Курченка”?

Вочевидь, ні. Тому що стратегія Генеральної прокуратури під гаслом “Закон і Справедливість!” поки не передбачає гучних судових процесів над нинішніми топ-можновладцями. Тим не менш, ця стратегія зовсім не виключає такого в майбутньому.

В разі бажання Юрія Віталійовича залишитись на політичному небосхилі (а, може, навіть і на волі) після складання президентських повноважень Петром Олексійовичем, реєстрація кримінального провадження за фактом приховування Порошенком злочину, вчиненого Сухомлиним, може стати аргументом на підтвердження об’єктивності генерального прокурора Луценка, його незалежності й віддаленості від найвпливовішої особи в державі.

Чи стане це політичним аргументом проти Порошенка на найближчих виборах? – Однозначно ні. Цей надто складний для загалу фактаж “газової справи Курченка” загубиться у вихорі емоційно більш потужних звинувачень у Іловайській трагедії, офшорах, Роттердамі+ та підтримці нафтового та телемедійного бізнесу Медведчука. Передвиборна боротьба навряд чи буде точитись навколо таких “дрібниць”, як Сухомлин з його газом.

Але після виборів на цій справі багато хто в Генпрокуратурі зможе побудувати свою велику гру. Може, й уже будує.

P.S. Автор бажає допомогти правоохоронцям встановити істину і готовий дати свідчення слідчим про все, що йому відомо з приводу незаконних оборудок у міністерстві економрозвитку часів уряду Азарова. Якщо це, звісно, зараз комусь потрібно в Генпрокуратурі.

Джерело: Блог Ігоря Луценка на “Українській правді”

Advertisements

One thought on “Ігор Луценко: Генпрокуратура вийшла на главу держави?

  1. Петр Головченко

    Цікаве розслідування,автору бажаю успіхів у таких,надзвичайно корисних для розвитку держави Україна,спавах і в подальшому часу.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s