«… внаслідок зміни обстановки»

Давно в пам’яті народній стерлись прізвища урядовців часів президента Віктора Ющенка, новітні скандали заступили скандали колишні, але постать «вічно непрохідного» полковника Анатолія Гриценка досі згадується кожного разу, як тільки мова заходить про розкрадання військового майна та підрив обороноздатності держави.

Посаду міністра оборони України Анатолій Степанович обіймав лише два з половиною роки – з лютого 2005 по грудень 2007 – і, напевно, вкрав не так вже й багато в порівнянні з наступниками. Але символом корупції у військовій сфері народний епос зробив саме Гриценка. Причина такої популярності, напевно, полягає в особистих якостях екс-міністра, найбільш відомою рисою характеру якого є нездатність керувати й повна підпорядкованість своїй дружині.

Continue reading “«… внаслідок зміни обстановки»”

Advertisements

«Підорасти» з великої букви

Наша молодість поступово перетворюється на історію… Втім, нинішні 25-річні з недовірою слухають розповіді про те, що на початку 2000-х коїла в Києві весела компанія, осідком якої була квартира судді Апеляційного суду Києва Юрія Василенка та його дружини, адвоката Тетяни Монтян. І навіть сприймають за анекдот постанову Юрія Олександровича про порушення кримінальної справи проти президента Леоніда Кучми, винесену в жовтні 2002-го. А, між тим, все це було.

Тетяна Монтян і Таня-маленька (майбутній народний депутат України Тетяна Чорновол, яка з часом продала ідеали юності й стала обслуговувати найбрудніші корупційні схеми), Девранд (у миру — Анатолій Бондаренко, людина, яка в 2004 році, власне, і придумала слоган «разом нас багато») і Лисий (як не дивно, цим прізвиськом був нагороджений не автор цього допису, а Паша Солодько), подружжя Свистовичів і Мозес з Наталкою та ще безліч усякого люду, який зрання до вечора грюкав дверима квартири Василенків, — усі ми не могли дихати задушливою атмосферою кучмізму й боролися, як могли. А боротися ми вміли…

Continue reading “«Підорасти» з великої букви”

Служба безпеки ради кала

Ось вже півтора роки доблесна Служба безпеки України все ніяк не може приступити до розслідування кримінального провадження відносно полковника поліції Юрія Голубана, який у 2014 році воював з київською хунтою за молоду та горду «Донецьку народну республіку» в складі загону «Восток» на посаді ротного командира з прізвиськом «Вампір», а пізніше перебрався до Києва й прилаштувався служити міністру Авакову. Навіть ухвала Шевченківського райсуду Києва від 8 квітня 2017 року, якою слідчий суддя задовольнив скаргу  народного депутата Ігоря Луценка на бездіяльність СБУ й зобов’язав відомство Василя Грицака розслідувати справу щодо Голубана за ознаками державної зради, ніякою мірою не вплинула на правнуків Дзержинського – кажуть, нема часу займатись державними зрадниками, особливо з числа друзів Авакова.

Continue reading “Служба безпеки ради кала”