В ім’я Порошенка-отця, Порошенка-сина та Духу 5-го каналу

Видатні успіхи президента України Петра Порошенка на теренах церковного будівництва переконливо свідчать не лише про те, що Конституція – це нікчемний папірець, а сама Україна становить собою феодальну державу, де втілений принцип «чия влада – того й віра». Скликання 15 грудня 2018 року Собору Київської митрополії Константинопольської православної церкви під фактичним головуванням Арбітра Нації стало вагомим приводом для того, щоби вимагати від реформованого українського правосуддя, нарешті, розглянути адміністративний позов, поданий у листопаді 2005 року двома адвокатами – Андрієм Портновим і Сергієм Петрашком – до Шевченківського районного суду Києва. Позивачі, вражені неймовірними християнськими чеснотами тодішнього Секретаря Ради національної безпеки та оборони України Петра Порошенка, зажадали від  Державного комітету в справах релігій вжити заходи до прижиттєвої канонізації Петра Олексійовича.

До сьогоднішнього дня цей позов не розглянутий, тож є сподівання, що зараз, на хвилі чергової судової реформи, у тітоньки Феміди дійдуть до нього руки і напередодні президентських виборів Петро Олексійович таки буде проголошений святим чи навіть святим мучеником.

Ось текст цієї позовної заяви, які вкривається пилом в архіві Шевченківського районного суду столиці.

У Шевченківський районний суд м.Києва

Позивачі:

Портнов Андрій Володимирович

04212 м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13а, кв. 58;

Петрашко Сергій Ярославович

04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, оф.2

Відповідач:

Державний комітет України в справах релігій

01601 м.Київ, вул.Прорізна, 15

Третя особа на стороні позивачів:

Порошенко Петро Олексійович,

01021 м.Київ, вул.Грушевського, 9, к.37

П О З О В Н А  З А Я В А

Позивачі є громадянами України, а отже володіють усіма правами, які гарантує громадянам Конституція України. Зокрема, згідно ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. І хоча діяльність церкви відділена від діяльності держави, на сьогодні підняття рівня духовності набуває, на думку позивачів, все більшого значення, зокрема, з огляду на напружену ситуацію щодо релігійних протистоянь у світі.

У цьому контексті надзвичайно актуальним є відродження давніх християнських традицій українців. Зокрема, для православної християнської традиції поширеною була канонізація святих. Святі завжди є прикладом досконалості, мужності, незаплямованого бачення вічного змісту життя для себе та усього світу.

Сьогодні для України наступив непростий період, так би мовити «смутні часи», і лише широкі рамена небагатьох істинних захисників держави стримують наступ ворожих країні сил. Однією з таки особистостей є Петро Олексійович Порошенко (третя особа), який не лише є ревносним християнином та захисником віри і вітчизни, але й усією своєю діяльністю укріплює віру в інших співгромадянах.

На думку позивачів, третя особа заслуговує на прижиттєву канонізацію в якості святого, а то й святого мученика. При цьому позивачі виходять з наступного.

Християнська традиція встановлює ряд критеріїв, яким повинен відповідати кандидат у святі. Третя особа, на думку позивачів, відповідає усім цим критеріям, крім таких, як мученичеська за віру смерть та чудотворіння від мощів святого. Многая літа шанованій третій особі та побажання, аби він як можна довше цим двом критеріям не відповідав.

Однак, цілий ряд ознак дозволяють ідентифікувати Петра Олексійовича Порошенка, як перманентного святого з усіма витікаючими звідси наслідками.

Так, одним з таких критеріїв є віра Церкви у святість подвижника. На думку позивачів, усім церквам України відомі благоугодні діяння третьої особи, а отже у них в принципі не може виникати сумнівів щодо святості третьої особи. Тим паче, що Петро Олексійович у всіх своїх інтерв’ю посилено підкреслює відданість християнським цінностям, а території безпосередньо наближені до святих Печер неодноразово відчували блаженний дух третьої особи.

Також критерієм є муки за віру, яких пан Порошенко зазнав немало. За нас, простих громадян, терпів він муки коли мужньо захищав вільне підприємництво від нападок нечистої влади блюзнірів, чисто і безкорисливо борючись проти переслідувань представників малого та середнього бізнесу — ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Судноремонтний завод «Ленінська кузня», АКБ «Мрія» тощо.

Уваги заслуговує і жертовна робота третьої особи в бюджетному комітеті Верховної Ради України, яка і сама по собі є стражданням, враховуючи кількість недоброзичливців та й просто єретиків та атеістів у цьому органі. А тим більше страждання, якщо особа (як Петро Олексійович) є керівником бюджетного комітету та просуває прогресивні бюджетні норми в законодавство України попри супротив сил темряви та інших провладних фракцій.

А боротьбу з невірними під час виборів Президента України в 2004 році позивачі взагалі вважають сагою про воїна світла. Петро Олексійович протистояв один озброєним загонам влади єретиків — яскравим підтвердженням чому було протистояння під приміщенням та у приміщенні Центральної Виборчої Комісії, коли Петро Олексійович мужньо боровся із охороною приміщення, членами ЦВК, народними обранцями. Більше того, навіть з предметами обстановки ЦВК, наприклад з дверима, за якими відбувались діла неправедні, боровся Петро Олексійович.

Ми вважаємо, що третя особа, яка є істинним християнином та, поза всіляким сумнівом, керується принципами несупротиву злу насиллям та любові до ближнього, зриваючи одяг з народного депутата чи виламуючи двері, не могла не зазнавати надзвичайних страждань, однак при цьому мужньо продовжувала боротьбу за віру.

Також одним із критеріїв канонізації є чудотворіння, вчинювані святими, великі заслуги перед народом.

Аналізуючи героїчну діяльність третьої особи в різноманітних сферах та галузях людських умінь і знань, можна чітко прослідкувати відповідність пана Петра Олексійовича цим критеріям.

Одне лише перепрофілювання ВАТ «Ленінська кузня» з виробництва кораблів на виготовлення казанів, лиття і розмаїтих пристосувань вже гідне вважатись чудом. В той же час створення 15 000 нових робочих місць, як зазначав сам Петро Олексійович в інтерв’ю БіБіСі, та багатомільйонні інвестиції в таку стратегічну галузь української економіки, як кондитерська, практично безкорисливе сприяння економічному розвиткові нашої держави, на думку позивачів є заслугами перед народом. Причому одночасно і чудом, адже це непосильне завдання для простого смертного. Позивачам годі уявити, в який спосіб Петро Олексійович зумів створити таку кількість робочих місць, поєднуючи одночасно суспільно-політичну та парламентську роботу, службу в Раді національної безпеки і оборони та зайняття бізнесом.

Наступним критерієм канонізації є добропорядне, праведне та святе життя. Яким може бути життя людини, яка з 80-х років відвідує церкву, незважаючи на гоніння радянської влади щодо християн? Більше того, пам’ятаючи про те, як тяжко багатому попасти в рай, третя особа добровільно позбулась всього належного їй майна, передавши його в управління відомій аудиторській компанії, чим повністю позбавила себе впливу на комерційну діяльність під час державної служби.

Таким чином, третя особа перемогла смертний гріх жадності. В інтерв’ю «Українській правді» за 03.10.2005 третя особа гідно та правдиво стверджує – «ні однієї хвилини свого перебування при владі я не займався бізнесом».

Це торкається й широкої міжнародної діяльності Петра Олексійовича. Позивачі абсолютно переконані, що святість Петра Олексійовича поширюється на Кіпр, Британські Вірджінські острови, Росію, Молдову, інші закордонні та офшорні юрисдикції, де Петро Олексійович мінімізував витрати на інвестиційні чесноти задля допомоги нашій країні.

І в той же час з усіх сторін Петра Олексійовича травлять наклепами та образами. Травлять вже більше року. І колишні союзники, і вороги несправедливо ополчились на третю особу. І в той же час, як стверджує Петро Олексійович, він не позволяв собі когось критикувати — істинно всепрощення християнське, отримуючи по правій щоці третя особа смиренно підставляла ліву, страждаючи — але не порушуючи засад християнства. Та й сам Петро Олексійович неодноразово стверджував про свою відданість християнській церкві, що позивачі вважають повноцінним доказом його праведності та добропорядності.

Згідно з Положенням про Державний комітет України у справах релігій (затверджене Указом Президента України від 14 листопада 2000 року №1229/2000) вказаний комітет має одним із завдань забезпечення, відповідно до законодавства, реалізації права кожного на свободу світогляду і віросповідання, додержання принципів відокремлення церкви і релігійних організацій від держави, а школи — від церкви, формування та регулювання відносин між державою, церквою та релігійними організаціями.

Позивачі вважають, що канонізація святої та мученицької, на їх думку людини — Петра Олексійовича Порошенка, є втіленням права позивачів на свободу совісті, оскільки наша країна дістане істинно достойного святого, який поєднав усі чесноти, необхідні для канонізації.

Встановлені ще Константинопольським патріархом досконале православ’я, вчинення усіх чеснот, за якими слідує протистояння за віру навіть до крові, проявлення надзвичайних знамень та чудес. Відданість християнству, служіння народові нашому та церкві, мужня боротьба з силами темряви, добровільне зречення багатств, скромність та смиренність з одного боку, і справжні дива економічного зростання підприємств, від яких добровільно та безкорисно відмовилась третя особа, з іншого боку — усе це, без сумніву, є ознаками святості Петра Олексійовича.

І при цьому ми бачимо торжество справедливості, коли усі правоохоронні та судові органи розвіюють наклепи на святу людину.

Генеральна прокуратура України закрила кримінальну справу, у якій фігурував Петро Олексійович, суди не приймають негативних рішень, парламентська слідча комісія наразі нічого поганого не встановила. Це свідчить про одне, що свята людина Петро Олексійович Порошенко нічого не крав, не брав хабарів, не поєднував владу і бізнес, не використовував службове становище у власних цілях та діяв завжди в межах чинного законодавства.

Істинно лукавий безсилий перед криштальною душею та світлими помислами, а відтак позивачі вважають, що поділившись з країною своєю святістю та благословенням небесним третя особа зробить добру справу для всієї країни, а відтак і для позивачів, у чому, серед іншого, також полягає інтерес позивачів.

Згідно статті 16 ЦК України права та законні інтереси в Україні захищаються судом. Згідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюються на всі правовідносини.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, позивачі просять суд винести рішення, яким:

1. Зобов’язати Державний комітет України у справах релігій ініціювати питання та вжити всіх необхідних заходів серед християнських релігійних громад та конфесій на право причислити Порошенка Петра Олексійовича до числа святих мучеників.

2. Зобов’язати Державний комітет України у справах релігій ініціювати питання та вжити всіх необхідних заходів серед християнських релігійних громад та конфесій щодо канонізації Порошенка Петра Олексійовича.

Позивачі: (підписи)

ПОРТНОВ А.В.

ПЕТРАШКО С.Я.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s