Протокол допиту Юрія Луценка в «справі Єрохіна»

До уваги істориків української корупції пропонується документ, який не тільки проливає світло на джерела статків колишнього генерального, прости господи, прокурора Юрія Луценка, але й слугує, перефразовуючи класика, енциклопедією української дійсності. Це – датований 29 вересня 2006 року протокол допиту міністра внутрішніх справ Луценка як свідка в кримінальній справі №55-1909, порушеній за фактом умисного вбивства полковника міліції Романа Єрохіна.

Продовжувати читання “Протокол допиту Юрія Луценка в «справі Єрохіна»”

Advertisements

Назар Холодницький: «Прийдуть селяни й будуть розказувати нам, що ми підараси»

Читати протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, які детективи Національного антикорупційного бюро України проводять відносно свого процесуального керівника Назара Холодницького – це саме задоволення. А розмови, що лунають у кабінеті Назара Івановича, цілком можна покласти на музику – звісно, замінивши нецензурні слова більш пристойними відповідниками. Шкода лише, що директор НАБУ Артем Ситник ніяк не наважиться оприлюднити повний текст тих діалогів, які його орли за допомогою Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції й з дозволу судді Апеляційного суду Київської області Олега Ігнатюка записали в найголовнішому кабінеті САП, прикріпивши прихований мікрофон на зовнішню стінку акваріума.

Продовжувати читання “Назар Холодницький: «Прийдуть селяни й будуть розказувати нам, що ми підараси»”

Ситник та його «таємні агенти»

18 березня 2019 року автор цих правдивих рядків був як свідок допитаний у Державному бюро розслідувань з приводу скандалу, що вирує навколо розкрадання коштів Державного концерну «Укроборонпром». Точніше, кримінальне провадження, направлене в ДБР Генеральною прокуратурою, зареєстроване у зв’язку тим, що керівництво Національного антикорупційного бюро України видавало шахраям (очевидно – не безкоштовно), що постачали «Укроборонпрому» контрабандні деталі військової техніки, довідки про те, що їх фірма не має ознак фіктивності. А коли в НАБУ надійшли матеріали, що свідчили про розкрадання коштів «Укроборонпрому», Ситник ці матеріали приховав.

Продовжувати читання “Ситник та його «таємні агенти»”

Квартирне питання Артема Ситника

«Люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було… Людство любить гроші, з чого б ті не були зроблені, чи зі шкіри, чи з паперу, чи з бронзи або з золота. Ну, легковажні… ну, що ж… і милосердя інколи стукає в їхні серця… звичайні люди… узагалі-то, нагадують попередніх… квартирне питання тільки зіпсувало їх». Ці слова класика цілком можуть охарактеризувати професійних  борців з корупцією, яким українські платники податків щомісяця сплачують по 200 тис. грн., аби ті дотримувались бодай видимості законності – і легковажні вони, і гроші люблять, а тут ще й квартирне питання їх зіпсувало.

Продовжувати читання “Квартирне питання Артема Ситника”

«Готування до посягання»

21 січня 2017 року голова Служби безпеки України Василь Грицак приголомшив українську громаду й усе прогресивне людство заявою про те, що під його мудрим керівництвом вдалось запобігти замаху на життя державного діяча. І хоча прізвище потерпілого не називалось, можна лише уявити розпач, який охопив киян та гостей столиці: в Україні державних діячів можна перерахувати на пальцях однієї руки й тому народ гадав, на кого ж посміли зазіхнути супостати – на Олеся Донія, Левка Лук’яненка чи Степана Хмару?

Але коли невдовзі з’ясувалось, що під «державним діячем» Василь Сергійович має на увазі всього-на-всього народного депутата Антона Геращенка, соцмережі наповнились глумом. Бо, погодьмось, дивно називати «державним діячем» людину, яка навіть не володіє державною мовою.

Продовжувати читання “«Готування до посягання»”

Як СБУ за німецьким послом шпигувала

neglasnyie-sledstvennyieІсторія з незаконним прослуховуванням Службою безпеки України телефонів Надзвичайного й Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля свідчить не тільки про кричущий непрофесіоналізм керівництва СБУ (бо інакше б про ці неординарні заходи не стало б відомо широкому загалу), але й слугує ілюстрацією однієї з, так би мовити, «технологічних схем» негласних оперативно-розшукових дій.

Як ми вже писали, переважна більшість так званих «літерних» заходів – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, обстеження житла, спостереження за особою тощо – здійснюється в межах кримінальних проваджень на підставі ухвали слідчого судді, винесеної за результатом розгляду клопотання слідчого або детектива НАБУ, згідно з порядком, встановленим главою 21 Кримінального процесуального кодексу України. Але так буває не завжди.

Продовжувати читання “Як СБУ за німецьким послом шпигувала”

Зустріч на «Віслі»

konkurs_syshhikПродовжуючи розповідь про колосальний масив таємної інформації, втрачений співробітниками Національного антикорупційного бюро України, пропоную читацькій громадськості поближче познайомитись з методами візуального спостереження. Це зробити тим простіше, що на втраченій НАБУїном флешці міститься чимало звітів ВС за об’єктами, що становлять інтерес для детективів НАБУ.

Один з таких об’єктів, за яким було встановлено цілодобове спостереження зі стаціонарного поста й якому в НАБУ дали кодову назву «Вісла», розташований по вулиці Лобановського в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області. Думаю, люди, зазначені в зведеннях під псевдонімами «Павук», «Комар», «Хрущ» тощо, легко себе впізнають. Тим більше, що в на об’єкт «Вісла» заїжджав автомобіль «ROLLS-ROYCE» чорного кольору д.н.з. АА 4185 AA. І хоча це – номер  прикриття (насправді державний номерний знак АА 4185 AA належить автомобілю Nissan X-Trail), подібні авто, погодьмось, можна перерахувати в Україні по пальцях.

Продовжувати читання “Зустріч на «Віслі»”

Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити

2635590897Голова Служби безпеки України Василь Грицак отримав холодну голову, гаряче серце та чисті руки ще в далекому 1990 році, коли прийшов працювати водієм в Управління Комітету Державної безпеки Української РСР по Рівненській області. І тому він має уяву, що би трапилось, якби в радянські часи якийсь співробітник – наприклад, обласного управління КДБ – загубив би документи, що містять державну таємницю. А якби б ще й з’ясувалось, що цей співробітник постійно носив з собою матеріли з грифом «таємно», які забороняється виносити з режимних приміщень, працював з цими матеріалами вдома і що це є звичайна практика в установі, то лячно навіть уявити, якими би були наслідки. Принаймні, керівник такої організації, його перший заступник та начальник режимно-секретного відділу були б арештовані в числі перших.

Але щось не чути про арешти серед верхівки Національного антикорупційного бюро України у зв’язку з втратою величезного масиву – 30 Гб інформації – таємних матеріалів. Ба більш того: після того, як я став оприлюднювати секретні документи, що містились на приватній (тобто, не зареєстрованій у режимно-секретному відділі НАБУ) флешці, втраченій НАБУїном, СБУ, яка є спеціальним уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці, обмежилась тим, що надіслала мені листа з проханням передати їм цю флешку «для вжиття відповідних заходів реагування». Які заходи реагування Василь Грицак вважає відповідними цій ситуації – залишається лише здогадуватись.

Продовжувати читання “Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити”

Служба безпеки України в пошуках “флешки НАБУ”

idiotЯк я й очікував, Служба безпеки України, яка, відповідно до Закону України «Про державну таємницю», є спеціальним уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці, звернулась до мене з пропозицією передати в СБУ скандальну «флешку НАБУ» – флеш- носій, що містив 30 Гб таємної та цілком таємної інформації і був загублений співробітником Національного антикорупційного бюро України.

Думаю, що співробітник СБУ, який готував лист з пропозицією передати флешку, від душі веселився, уявляючи, якою буде відповідь. Хоча на місці СБУшників треба, насправді, плакати. Не кажучи вже про те, що першою реакцією голови СБУ Василя Грицака на оприлюднення мною втрачених НАБУїнами документів з грифом «таємно» мало б стати позбавлення Національного антикорупційного бюро України допуску до роботи з інформацією, що містить державну таємницю.

Продовжувати читання “Служба безпеки України в пошуках “флешки НАБУ””

«Чаусіада» прокурора Холодницького

50058910 серпня 2016 року заступник генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький урочисто повідомив urbi et orbi, що напередодні, 9 серпня 2016 року, під його процесуальним керівництвом співробітники Національного антикорупційного бюро України викрили на хабарництві суддю Дніпровського районного суду Києва Миколу Чауса. Щоправда, самої передачі грошей в сумі 150 тисяч доларів США НАБУїнам зафіксувати не вдалось, а гучна заява Холодницького ґрунтувалась виключно на тому, що детективам НАБУ біля будинку №6 по вулиці Гаражній вдалось відкопати дволітрову скляну банку, в яку хтось (як запевняє Холодницький – саме суддя Чаус) поклав гроші.

Продовжувати читання “«Чаусіада» прокурора Холодницького”

Засуджений Порошенко

порох з батькомЗадовго до нас було помічено, що всі щасливі родини щасливі по-однаковому, натомість кожна нещасна родина нещаслива по-своєму. Сім’я президента України Петра Порошенка – не виняток, і має достатньо скелетів у кожній шафі – достатньо пригадати  лишень історію з загибеллю старшого брата Петра Олексійовича, Михайла, внаслідок якої пан президент успадкував бізнес у Молдові.

Чимало пліток породило й засудження президентського батька, Олексія Івановича, якому, до того ж, попсуй-дослідники приписують прізвище Вальцман, запевняючи, що в радянському паспорті, який мав «п’яту графу», Порошенко-старший був записаний як єврей, а прізвище Порошенко – це, начебто, дівоче прізвище його дружини, матері президента.

Спробуємо внести ясність у біографію Олексія Івановича Порошенка, скориставшись матеріалами кримінальної справи, по якій він був 2 грудня 1985 року арештований з санкції прокурора м.Бендери Молдавської РСР (справа розслідувалась Бендерським міським відділом внутрішніх справ Молдавської РСР) і засуджений 20 липня 1986 року вироком Судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Молдавської РСР до 5 років позбавлення волі.

Продовжувати читання “Засуджений Порошенко”

Слухати подано!

нар.набл.Викриття 12 серпня 2016 року стаціонарного поста візуального спостереження, який Національне антикорупційне бюро України обладнало в будинку по вулиці Петлюри поруч з Департаментом розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури, стало продовженням скандалу навколо НАБУ, яке на замовлення приватних осіб слідкувало за найбільш засекреченим підрозділом Генпрокуратури, влаштовувало незаконне візуальне спостереження за окремими громадянами та прослуховувало без санкції суду телефони підприємців.

Продовжувати читання “Слухати подано!”

Казкарі з НАБУ

fleshkaПросунутий читач, напевно, розуміє, що я не тільки воюю з українськими «правоохоронцями». Я з ними ще й регулярно спілкуюсь. Нерідко – на взаємовигідній основі.

Ось і вчора я випадково пив чай разом з одним співробітником Служби безпеки України, який зі сміхом розповів мені, як у Національному антикорупційному бюро України пояснюють потрапляння до мене флешки, що містить таємну й цілком таємну інформацію  і яка ні за яких обставин не повинна була покинути стіни режимно-секретного відділу НАБУ.

Продовжувати читання “Казкарі з НАБУ”

Кадровий резерв Оперативно-технічного управління НАБУ

1Пропоную читацькій громадськості ознайомитись з переліком осіб, що претендували на роботу в Оперативно-технічному управлінні Національного антикорупційного бюро України. Цей перелік містився на приватній флешці, яку один високопосадовець НАБУ загубив у ресторані «Солом’янська броварня» разом з документами, що містили державну таємницю, позначену грифом «таємно» й «цілком таємно», та фотографіями співробітників ОТУ НАБУ.

Співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ– це ті самі люди, які здійснюють візуальне спостереження за об’єктами негласних слідчих (розшукових) дій, проникають у житло й офіси з метою встановити підслуховуючу апаратуру або підкинути наркотики, ліплять радіомаячки (як крайній варіант – вибухівку) до автомобілів, моніторять ефір і знімають інформацію з каналів зв’язку.  Продовжувати читання “Кадровий резерв Оперативно-технічного управління НАБУ”