Поздоровляю шановних читачів і, насамперед, голову Служби Безпеки України Василя Сергійовича Грицака, з появою нового інтернет-ресурсу – авторської сторінки журналіста Володимира Бойка. Потреба в створенні окремого веб-сайту пов’язана з особливостями інтелекту Василя Сергійовича, якого в школі не навчили гарним манерам і чарівним словам.
Тривалий час Василь Сергійович не потрапляв в поле мого прискіпливого зору аж доки 12 серпня 2016 року його підлеглі не влаштували брудну й примітивну провокацію – коли я їхав по своїх справах у Чехію, за вказівкою СБУ співробітники Держприкордонної служби України без відома польської влади затримали мене на території Республіки Польщі й відправили в Україну. Причому, трапилось це без складання акта вилучення в мене паспорта, без складання протоколу затримання й без будь-яких пояснень, а лише на телефонне прохання якогось правнука Дзержинського з відділу СБУ в Яворівському районі Львівської області.
Звісно, якби б у Василя Сергійовича була бодай одна клепка в голові, то він би вибачився перед журналістом за безумство своїх підлеглих. Але очільник української спецслужби не належить до людей, які мають розвинуті лобні частки головного мозку й, тим більше, не навчений вибачатись за скоєне беззаконня. Тому мені довелось нагадати Василю Сергійовичу про своє існування шляхом розміщення на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук документів, що були загублені співробітниками Національного антикорупційного бюро України й містили інформацію з грифом «таємно» та «цілком таємно».
Здавалося б після цього голова СБУ мав, нарешті, схаменутись і пригадати, що саме він повинен пильнувати дотримання режиму секретності в державних установах країни. Але де там: замість того, щоби припинити ганебну війну з людиною, яка 26 років працює в правовій журналістиці та жанрі розслідувань, а відтак знає всіляких таємниць не набагато менше, ніж голова СБУ, Василь Сергійович на кошти українських платників податків організував потік скарг адміністрації Фейсбуку з метою видалення скандальної публікації та блокування автора.
Ну і чого він домігся? – Лише появи цієї сторінки, де я тепер регулярно викладатиму всілякі таємні документи на доказ неймовірного інтелекту Василя Сергійовича Грицака та його здатності передбачати наслідки своїх вчинків бодай на два кроки вперед.
Хроніки Українських Йолопів 
А чому коментарі не додаються? Я писав, писав …
Коментарі додаються лише після того, як вони будуть прочитані власником цієї сторінки (або іншою людиною, якій передані повноваження з редагування). Це – найдієвіший захист від спаму.
Зрозуміло. Дякую за відповідь.
Най-найшанованіший, великий пане Володимире (бл*дь, знову забув як там Вас по батькові … але якось прикольно), чи не будете Ви, таким люб’язним, щоб пояснити читачам, правила Вашого прекрасного, чесного, та неперевершеного сайту. Більш за все, цікавить питання – Чи правду казали злі язики, що ви русофоб, та маєте палку ненависть до всіх російськомовних українців? Та що всіх цих покидьків, Ви і Ваша величність, безжально караєте банами, за те, що вони мають нахабність писати коментарі цією брудною, та огидною мовою?
Якщо це так, то зробіть будь ласка, якусь публікацію з цього приводу. Щоб ці мерзенні, російськомовні виродки, писали коменти лише на правильній, співучій, українській мові.
Не допустіть такої ситуації, яка склалася на ваших, прекрасних сторінках в Фейсбуці. Та щоб ці, російськомовні невігласи, не змогли розповідати на весь Інтернет, що Ви, не написавши, та не закріпивши попереджувальну публікацію, банили наліво, та направо нічого не підозрюючих людей.
Буду вдячний Вам за таку публікацію. Тому, що негоже карати людей за порушення правила, якого ще не написали, та не розмістили в самому доступному місці.
Всього Вам найкращого, шановний Володимире. Нехай Вас охороняють всі українськомовні Ангели, та сам Господь-українець.