“Бойовий шлях” Євгена Дейдея: з тюремної камери – під купол Верховної Ради

23 березня 2012 року Суворовський районний суд Одеси розглянув цілком буденну кримінальну справу по обвинуваченню в розбійних нападах двох дрібних гоп-стопників – 25-річного Євгена Дейдея та 24-річного Олексія Ляховольського. Обидва злочинці були засуджені до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном у 3 роки. Але трапилось чудо – в Україні вибухнула Революція Гідності й наприкінці вересня 2014 року з архіву Суворовського райсуду зникла кримінальна справа, по якій були засуджені за розбій два бандюки. Натомість країна отримала двох видатних законотворців від політичної партії “Народний Фронт” – народного депутата України Євгена Сергійовича Дейдея та його помічника-консультанта Олексія Юрійовича Ляховольського.

Втім, не всі документи з матеріалів справи народному депутату Дейдею вдалось знищити за допомогою міністра внутрішніх справ Авакова. І сам вирок, і ухвала суду про відбуття Ляховольським іспитового терміну (Дейдей іспитовий термін так і не відбув, оскільки з кінця 2013 року переховується від органів кримінально-виконавчої системи) залишились в Єдиному реєстрі судових рішень. Нижче подається повний текст цих документів.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | 10s коментарів

Безпам’ятний Тарута

Народний депутат України й, за сумісництвом, співвласник російської компанії «Індустріальний союз Донбасу» Сергій Тарута останнім часом зовсім забув, що це він у квітні 2014 року запросив нинішнього «главу ДНР» Захарченка патрулювати Донецьк та охороняти резиденцію Ахметова.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | Залишити коментар

Неспростовний доказ (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

Доки політично стурбовані громадяни сперечаються, чи є справжніми записи розмов, зроблені колись у кабінеті Президента України Леоніда Кучми, доки черговий Генеральний прокурор збирає гроші на чергову експертизу „плівочок”, мусимо відповідально заявити – ніякої експертизи не потрібно. Бо ще в 2003 році з Запоріжжя абсолютно безкоштовно надійшло підтвердження того, що записи є справжніми, а вміщені на них розмови повністю відповідають дійсності.

Строго кажучи, випробуванню на автентичність була піддана не вся фонотека колишнього майора Держохорони Миколи Мельниченка, а лише один епізод. Але цінність висновку надає та обставина, що його достеменність була підтверджена суддею, навіть не просто суддею, а головою Апеляційного суду Запорізької області, у присутності співробітника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Власне, мова йде про той сюжет, де персонаж з голосом, ну дуже схожим на голос Кучми, дає оцінку українським суддям, кажучи, що: „суддів, блядь, набрали, ну вони й подонкі”.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Під мантією тітоньки Феміди | Залишити коментар

Володимир Бойко: «Фактично, спорт в Україні знищений»

1Відомий журналіст-розслідувач та професійний спортсмен-парашутист Володимир Бойко розповів, як українські спортсмени стають «рабами» в руках чиновників.

Повний текст інтерв’ю, яке в скороченому вигляді вийшло в Інтернет-виданні “Ракурс”.  Розмову вів Станіслав Кондратьєв

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | Залишити коментар

Лікування жадібності (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

5aa94fb35ce321d77e1544fb8a32231829cff443Ця історія трапилась ще за царя Панька, коли дерева були високими, трава – зеленою, а майбутній начальник Головного слідчого управління МВС України Василь Фаринник – суддею Київського районного суду міста Донецька. Треба сказати, що в ті часи Василь Іванович мав репутацію порядної людини, вільнодумця й трохи опозиціонера. Принаймні, в юридичних колах Донеччини довго пригадували, як він у 90-х роках задовольнив позов адвоката Сергія Салова до держави Україна про виплату вкладу в колишньому Ощадбанку СРСР, проіндексованого відповідно до рівня інфляції.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Під мантією тітоньки Феміди | 2s коментарів

Самка богомола. Частина 5

Цілком можливо, що історія про подвиги київської фарцовщиці так ніколи б і не стала надбанням громадськості, якби не балакучість суддів з Шевченківського та Печерського райсудів столиці, що стали вихвалятися перед колегами з інших районів своїми заробітками. Взагалі-то суддівська етика, і пан Маляренко це може підтвердити, передбачає, що жерці Феміди не повинні хизуватися статками й розповідати, скільки саме вони взяли з клієнта за написання того чи іншого рішення – усі судді в Україні є рівними та незалежними, тож подібні розмови будуть лише породжувати нездорову конкуренцію. Бо погодьмося, чи буде приємно „їхній честі” з якого-небудь Василькова довідатися, що в той час, як він горбатиться за нещасну тисячу доларів на місяць, його столичний брат по цеху бере вдесятеро більше лише за один вирок чи постанову?

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | 2s коментарів

Самка богомола. Частина 4

Завдяки неординарній постаті Віктора Януковича політично свідомі громадяни України нині непогано розбираються в питаннях кримінального права, а найбільш просунуті можуть навіть порахувати строки погашення судимості за пограбування чи нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тому подання ГУБОЗ відносно американського громадянина, який начебто не повідомив офіційним органам про свою колишню судимість не могла пройти повз нашої уваги, оскільки судимість не буває колишньою – вона або є, або її немає.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | 1 коментар

Самка богомола. Частина 3

Взагалі-то, богомоли – комахи корисні й цікаві. Щоправда, є в них одна особливість: самиці після недовгого кохання мають звичку з’їдати своїх кавалерів. Серед самок людей також інколи трапляються подібні індивідууми. Одну таку самицю мав нагоду спостерігати впродовж кількох років колишній співробітник спецпідрозділу міліції охорони „Титан-1” Микола Прокопчук, який охороняв Оксану Мороз та її колишнього чоловіка. Сподіваємося, що інтерв’ю з цією поінформованою людиною прикрасить нашу повість.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | Залишити коментар

Самка богомола. Частина 2

336019_3

Шкода, звісно, що найкраща подруга, кума й компаньйон пані Мороз Олена Кучма (Франчук) досі не допомогла внести ясність в одне делікатне питання – а скільки ж років героїнів нашої скорботної повісті? Оскільки Оксана Сергіївна користується одночасно трьома паспортами громадянина України, де зазначені різні роки її народження – 1961, 1962 і 1968 – встановити це шляхом спрямування запиту до адресного бюро неможливо. Втім, судячи з її зовнішності, її вік чи навряд відповідає тому паспорту, по якому зареєстроване підприємство „Арт-плюс”. Скоріше за все, Мороз народилася або в 1961 або в 1962 році й це знає достеменно лише вона сама та її матір Тамара Андріївна.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | Залишити коментар

Самка богомола. Частина 1

Далекого вже 2005 року в Інтернет-виданні “Обозреватель” вийшла моя повість “Самка богомола” про куму тодішнього президента України Віктора Ющенка – колишню бандитську “маруху” з угруповання Авдишева Оксану Мороз, що називала себе Оксаною Хант. І хоча з технічних причин повість зникла з архіву “Обозу” під час чергової модифікації програмового забезпечення сайту, уривки з “Самки” досі згадуються й цитуються (щоправда, здебільшого без зазначення автора).

Тому я вирішив на радість читачам опублікувати авторський текст повісті “Самка богомола”, що колись вивів “Обозреватель” на першу позицію в укрнеті. Зустрічайте. Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | 1 коментар

Як СБУ за німецьким послом шпигувала

neglasnyie-sledstvennyieІсторія з незаконним прослуховуванням Службою безпеки України телефонів Надзвичайного й Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля свідчить не тільки про кричущий непрофесіоналізм керівництва СБУ (бо інакше б про ці неординарні заходи не стало б відомо широкому загалу), але й слугує ілюстрацією однієї з, так би мовити, «технологічних схем» негласних оперативно-розшукових дій.

Як ми вже писали, переважна більшість так званих «літерних» заходів – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, обстеження житла, спостереження за особою тощо – здійснюється в межах кримінальних проваджень на підставі ухвали слідчого судді, винесеної за результатом розгляду клопотання слідчого або детектива НАБУ, згідно з порядком, встановленим главою 21 Кримінального процесуального кодексу України. Але так буває не завжди.

Читати далі

Опубліковано в категорії: "Цілком таємно" | Залишити коментар

Зустріч на «Віслі»

konkurs_syshhikПродовжуючи розповідь про колосальний масив таємної інформації, втрачений співробітниками Національного антикорупційного бюро України, пропоную читацькій громадськості поближче познайомитись з методами візуального спостереження. Це зробити тим простіше, що на втраченій НАБУїном флешці міститься чимало звітів ВС за об’єктами, що становлять інтерес для детективів НАБУ.

Один з таких об’єктів, за яким було встановлено цілодобове спостереження зі стаціонарного поста й якому в НАБУ дали кодову назву «Вісла», розташований по вулиці Лобановського в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області. Думаю, люди, зазначені в зведеннях під псевдонімами «Павук», «Комар», «Хрущ» тощо, легко себе впізнають. Тим більше, що в на об’єкт «Вісла» заїжджав автомобіль «ROLLS-ROYCE» чорного кольору д.н.з. АА 4185 AA. І хоча це – номер  прикриття (насправді державний номерний знак АА 4185 AA належить автомобілю Nissan X-Trail), подібні авто, погодьмось, можна перерахувати в Україні по пальцях.

Читати далі

Опубліковано в категорії: "Цілком таємно" | 1 коментар

Ліквідація неписьменності (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

im578x383-coverСуддя Ворошиловського районного суду Донецька Олександр Прокопович Мусієнко мав безліч чеснот: був невибагливим до умов утримування, брав корм з рук, міг винести будь-яке судове рішення без огляду на всілякі формальності типу Конституції та законів України. Але була в нього й одна вада. Він абсолютно не знав української мови. Тобто, взагалі. У буквах ледь орієнтувався. На самому початку 2000-х років та ще й у Донецьку ця особливість організму Олександра Прокоповича йому сильно не дошкуляла, аж доки однієї лихої години на розгляд до судді Мусієнка не потрапила моя позовна заява.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Під мантією тітоньки Феміди | 1 коментар

Легенди донецького кривосуддя (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

sud_femidaВ юридичних колах Донеччини колись побутувала легенда, що на початку 2000-х років тодішній голова Апеляційного суду Донецької області Олександр Васильович Кондратьєв на обласній конференції суддів закликав жерців Феміди розглядати справи за моєю участю, як виняток, відповідно до закону. Треба сказати, що судді в більшості своїй цієї рекомендації дотримувались і на скандал намагались не нариватись.

Звісно, були винятки. Наприклад, мадам Крупко з Ворошиловського районного суду Донецька, який донеччани споконвіку називали Вор-судом – трохи схожа на опудало, з повадками, лексиконом і юридичними знаннями на рівні алкашки з донецького Критого ринку. Як пащекують злі язики, суддя Крупко законні та обґрунтовані рішення безплатно ніколи не виносила. І я в це вірю, позаяк бачив її за роботою.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Під мантією тітоньки Феміди | Залишити коментар

Служба безпеки України: ані вкрасти, ані посторожити

2635590897Голова Служби безпеки України Василь Грицак отримав холодну голову, гаряче серце та чисті руки ще в далекому 1990 році, коли прийшов працювати водієм в Управління Комітету Державної безпеки Української РСР по Рівненській області. І тому він має уяву, що би трапилось, якби в радянські часи якийсь співробітник – наприклад, обласного управління КДБ – загубив би документи, що містять державну таємницю. А якби б ще й з’ясувалось, що цей співробітник постійно носив з собою матеріли з грифом «таємно», які забороняється виносити з режимних приміщень, працював з цими матеріалами вдома і що це є звичайна практика в установі, то лячно навіть уявити, якими би були наслідки. Принаймні, керівник такої організації, його перший заступник та начальник режимно-секретного відділу були б арештовані в числі перших.

Але щось не чути про арешти серед верхівки Національного антикорупційного бюро України у зв’язку з втратою величезного масиву – 30 Гб інформації – таємних матеріалів. Ба більш того: після того, як я став оприлюднювати секретні документи, що містились на приватній (тобто, не зареєстрованій у режимно-секретному відділі НАБУ) флешці, втраченій НАБУїном, СБУ, яка є спеціальним уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці, обмежилась тим, що надіслала мені листа з проханням передати їм цю флешку «для вжиття відповідних заходів реагування». Які заходи реагування Василь Грицак вважає відповідними цій ситуації – залишається лише здогадуватись.

Читати далі

Опубліковано в категорії: "Цілком таємно" | 5s коментарів

Служба безпеки України в пошуках “флешки НАБУ”

idiotЯк я й очікував, Служба безпеки України, яка, відповідно до Закону України «Про державну таємницю», є спеціальним уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці, звернулась до мене з пропозицією передати в СБУ скандальну «флешку НАБУ» – флеш- носій, що містив 30 Гб таємної та цілком таємної інформації і був загублений співробітником Національного антикорупційного бюро України.

Думаю, що співробітник СБУ, який готував лист з пропозицією передати флешку, від душі веселився, уявляючи, якою буде відповідь. Хоча на місці СБУшників треба, насправді, плакати. Не кажучи вже про те, що першою реакцією голови СБУ Василя Грицака на оприлюднення мною втрачених НАБУїнами документів з грифом «таємно» мало б стати позбавлення Національного антикорупційного бюро України допуску до роботи з інформацією, що містить державну таємницю.

Читати далі

Опубліковано в категорії: "Цілком таємно" | 4s коментарів

Тому що аферисти

 

0ba5918f25f22a21e6256d978c8bd7d7Квартирний скандал, спричинений придбанням колишнім журналістом, а нині – народним депутатом Сергієм Лещенком, елітної нерухомості –  не перший у середовищі української «незалежної журналістики». У 2004 році з не меншим азартом обговорювались статки іншої провідної дописувачки – Анни Герман. Анна Миколаївна якраз пішла в політику, покинула Київське бюро Радіо «Свобода» й стала прес-секретарем тодішнього двічі несудимого прем’єр-міністра Віктора Януковича, плескаючи на кожному розі язиком про свої статки й неймовірний талант.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Високі достойники | 4s коментарів

Квартирне питання (зі збірки оповідань «Під мантією тітоньки Феміди»)

antiq55Як іронічно помітив класик, людей зіпсувало квартирне питання. Немає такого злочину, який би одна людина не вчинила щодо іншої заради навіть не даху над головою, а лише кількох додаткових квадратних метрів кухні: від підроблення документів до вбивства з особливою жорстокістю. А про судові тяжби годі й казати…

У 1994 році розлучався з дружиною один мій приятель і колишній колега по роботі Сергій. Власне, ініціатором розлучення виступила його благовірна, яка вже встигла знайти собі нового обранця й навіть примудрилась від нього завагітніти. Зрозуміло, що Сергій з великим полегшенням довідався, що його законна половина звернулась до Ворошиловського райсуду Донецька з позовною заявою про розірвання шлюбу, і прийшов на перше в житті судове засідання в сподіванні швиденько перегорнути цю сторінку своєї біографії. Але швиденько не вийшло.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Під мантією тітоньки Феміди | 1 коментар

«Антикорупціонери» з битого шляху

fbe2688a8e1615 вересня 2016 року виповнився рік з дня складання присяги першими детективами Національного антикорупційного бюро України та початку роботи НАБУ. Ще на стадії обговорення відповідного законопроекту було очевидним, що створення чергового «правоохоронного органу» у феодальній  країні навіть теоретично не може мати якесь відношення до боротьби з корупцією, а НАБУ неминуче перетвориться на найкорумпованішу установу. Але хто міг подумати, що вже за лічені місяці створене з такою помпою Національне антикорупційне бюро України поставить свою діяльність на комерційні рейки та буде займатись лише незаконним прослуховуванням телефонів та слідкуванням за громадянами на замовлення злочинних угруповань?

Читати далі

Опубліковано в категорії: "Цілком таємно" | 1 коментар

Гуманісти з Володимирської

posterlux-raphael_santi_890_1263-gl0017386 серпня 2016 року в помпезному будинку №33 по вулиці Володимирській в Києві, зведеному за проектом архітектора Щуко,  було гамірно й метушливо. Ще б пак: до центрального апарату Служби безпеки України надійшла трагічна звістка з Луганська про те, що від рук зловмисників ледь не загинув Ігор Венедиктович Плотницький – керівник Луганської народної республіки, комерційний партнер і просто чудова людина.

Треба сказати, що існування двох молодих, але гордих республік на Сході України, було спричинено давньою конкурентною боротьбою двох спецслужб Російської Федерації – Головного розвідувального управління Міністерства оборони та Федеральної служби безпеки. Після окупації частини українського Донбасу, військова розвідка Росії отримала «на кормлєніє» Донецьку область, а ФСБ – Луганську. У Донецьку швиденько був наведений суто військовий порядок, чітко розподілені грошові потоки та зони відповідальності. У Луганську ж досі панує хаос, якому чекісти все ніяк не можуть дати ладу, точиться боротьба між кількома угрупованнями мародерів і лише постать офіційного керманича ЛНР тов. Плотницького вгамовує апетити різних бандформувань та служить гарантією успішних бізнесових відносин між колегами з СБУ та ФСБ.

Читати далі

Опубліковано в категорії: Правнуки Дзержинського | 1 коментар